Заняття

ТЕМА: ОСОБЛИВОСТІ ОРІЄНТУВАННЯ НА МІСЦЕВОСТІ ЗА ВИБОРОМ І В ЗАДАНОМУ НАПРЯМКУ. ПОНЯТТЯ ПРО АЗИМУТ МЕТА: поглибити і систематизувати знання про способи орієнтування на місцевості, ввести поняття «азимут» та навчити учнів визначати за планом азимути об’єктів; розвивати практичні вміння орієнтуватися на місцевості. ЗАВДАННЯ: познайомити учнів з картами, масштабом карти, вимірюванням відстаней на карті, топографічними знаками та рельєфом. ОБЛАДНАННЯ: топографічна карта, схеми, умовні позначки та компаси. ХІД ЗАНЯТТЯ І.Актуалізація опорних знань Завдання 1. За описом скласти план. I-й варіант Від будинку лісника в напрямі зі сходу на захід проходить ґрунтова дорога. Через один кілометр на схід від будинку лісника дорога підходить до річки з дерев’яним мостом. Річка тече з північного заходу на південний схід. На північ від будинку лісника — мішаний ліс, а на південь простяглася вирубка. Через два кілометри на захід від будинку лісника лежить кар’єр, де добувають граніт. Масштаб: в 1 см 500 м. II-й варіант На захід від будинку лісника на відстані 100 м протікає річка з північного сходу на південний захід. Ширина річки — 70 м. Правий і лівий береги — урвисті. По берегах річки ростуть рідкі чагарники й поодинокі дерева. На відстані 30 м на схід від будинку лісника пролягає з півночі на південь ґрунтова дорога, яка підходить до дерев’яного мосту через річку. На відстані 350 м від будинку лісника на південь по дорозі знаходиться кар’єр. На схід від дороги на 300 м простягнувся мішаний ліс, який змінюється густим чагарником. Масштаб: в 1 см 100 м. 2. Замініть окремі слова топографічними знаками. I-й варіант Від причалу на річці ми пройшли луками до дерев’яного мосту. Перейшли через нього і пішли по шосе вздовж залізниці. Скоро ми побачили мішаний ліс. Вийшовши до лінії електропередач, ми звернули на просіку. Іти довелось довго. Врешті-решт, ліс розступився і ми вийшли до озера, береги якого місцями заболочені. Скоро ми підійшли до будинку лісника — кінцевої зупинки. II-й варіант Вони йшли мовчки, ховаючись в тіні дерев. Урешті-решт вийшли на просіку. Якби не Жердяй, Міша ніколи б не здогадався, що це просіка, настільки густо вона заросла молодим чагарником. Вони пройшли ще з версту. Ліс перейшов у рідколісся. Відчувались гнилі запахи болота. Вмить вони зупинились. Стали уважно розглядати землю. Перед ними була глибока яма. На деякій відстані була друга, потім третя. (А. Рибаков «Бронзовий птах»). II. Мотивація навчальної і пізнавальної діяльності Кожна людина повинна почувати себе спокійною на будь-якій місцевості. І навіть на незнайомій вільно орієнтуватися. Для того щоб читати план місцевості, карту, необхідно знати не тільки умовні знаки, масштаб, а й сторони горизонту, вміти орієнтуватися на місцевості. ІІІ. Вивчення нового матеріалу Робота зі словником. Горизонтом називається частина земної поверхні, яку ми бачимо навколо себе на відкритій місцевості. Орієнтуватися — це значить уміти визначити сторони горизонту і своє положення на місцевості відносно сторін горизонту і навколишніх предметів. Бесіда • Які сторони горизонту ви знаєте? • Назвіть основні сторони горизонту, проміжні сторони горизонту. Моряки називають напрями сторін горизонту румбами, усього їх 32. Робота з картою. У якому напрямку від Києва розташовані м. Львів, м. Луганськ, м. Полтава? Мозкова атака. Які способи орієнтування на місцевості ви знаєте? Найбільш зручним і точним є спосіб орієнтування за допомогою компаса. Намагнічена стрілка компаса завжди темнішим кінцем спрямована на північ. Для визначення сторін горизонту компас кладуть на горизонтальну поверхню. Потім його повертають так, щоб позначка «північ» на шкалі компаса збіглася із темним кінцем стрілки. Позначки на циферблаті компаса вказують напрямки сторін горизонту. Робота з компасом. За допомогою компаса визначити основні сторони горизонту в класі. Часто напрямки на потрібний предмет не збігаються ні з основними, ні з проміжними сторонами горизонту. Тоді точний напрямок можна встановити за шкалою компаса, обчисливши азимут. Азимут — кут між напрямом на північ і на предмет місцевості; величину цього кута виражають у градусах, а відлічують його від напряму на північ праворуч за рухом годинникової стрілки від 0° до 360°. Завдання 1. Туристи рухались за такими азимутами: 90°, 45°, 225°. Укажіть напрями руху туристів. 2. Тунель почали копати з двох боків. З одного кінця проходку вели за азимутом 315°. За яким азимутом слід іти з іншого кінця тунелю щоб прохідники зустрілись? (315 + 180° = 495°; 495 - 360° = 135°) На місцевості азимут визначають за допомогою компаса. Спершу коробочку компаса повертають так, щоб поділка 0° збіглася з темним кінцем магнітної стрілки. Потім обертають кільце компаса, поки лінія від прорізу до мушки не встановиться у напрямі на предмет. У тому місці, де мушка перетинає шкалу, визначають величину азимута. Робота з компасом. Визначити азимути на предмети, що знаходяться в класі. Робота з підручником. Прочитати про рух за азимутом на місцевості. Робота з планом місцевості. За допомогою транспортира визначити азимут на плані в атласі від вітряка на висоті 151,8 до джерела Чистого та до озера Чорного (уріз води 139,5). ІV. Закріплення нових знань, умінь, навичок 1. Прийом «Художник». Якщо ви уважні і знаєте чітко сторони горизонту, ви зможете намалювати за цією інструкцію предмет. Назвіть його. Від точки А відкласти на схід 1 клітинку, на північний схід 1, на північ 2, на захід 2, на північ 1, на захід 9, на південь 4, на південний схід 2, на захід 5, на південний схід 2, на схід 11, на північний схід 2, на захід 5, на північний схід 2, від точки А на північ 2, на схід 1, на південь 1, на захід 1.

ТЕМА: ІНДИВІДУАЛЬНЕ ТА ГРУПОВЕ СПОРЯДЖЕННЯ ДЛЯ КАТЕГОРІЙНИХ ПОХОДІВ МЕТА: Поглиблювати знання про необхідне спорядження в туристичній подорожі, формувати навички підготовки спорядження різних умов походу, розвивати логічне мислення і творчі здібності, відпрацьовувати різні види колективної взаємодії. ЗАВДАННЯ: познайомити учнів з основним туристичним спорядженням ОБЛАДНАННЯ: відеофільм про туристичне життя, карта гірського Криму, картки-завдання, фотокартки, туристичне спорядження. ХІД ЗАНЯТТЯ І.Мотивація навчальної діяльності 1.Організаційна частина. Виконується туристична пісня «Люди идут по свету». 2.Оголошення теми й мети заняття, очікуваних результатів. 3.Ознайомлення зі структурою заняття. ІІ.Актуалізація опорних знань Інтерактивна вправа «Мозковий штурм». Вихованці переглядають відеодиск на комп’ютері про похідне життя, після чого команди пишуть на дошці список індивідуального та групового спорядження. Списки спорядження переглядаються суперниками і при необхідності доповнюються. Аналізуються знання, виявлені командами вихованців у ході вправи. ІІІ. Засвоєння нового матеріалу. Розповідь вчителя 1.Мотивація навчальної діяльності вихованців методом бесіди «турист – початківець бере в подорож усе, що треба, а досвідчений-без чого не можна обійтися» 2.Інтерактивна технологія –аналіз ситуації. Учням пропонується назвати необхідне спорядження для 10-денної подорожі, враховуючи вагу, об’єм ноші та умови подорожі, а також захистити свій вибір. Для зимової мандрівки в район затоки Сиваш. Для літньої мандрівки в район затоки Сиваш. 3.Бесіда: «Типи рюкзаків» Після бесіди командам видається кілька типів рюкзаків, і вони їх розподіляють:  Для руху по скелях, снігу, пустелі.  Для руху по кризі, болоту, лісу. Проводить конкурс «Хто правильно і швидше збере рюкзак» (додаток 1) 4.Бесіда керівника «Аналіз різних видів наметів» ілюструється малюнками (Фото 1). Після бесіди команди вибирають малюнки з картинками наметі:  Для гірського, водного туризму.  Для велосипедного та спелеотуризму. 5.Інтерактивна технологія «Дерево рішень». Бесіда-диспут: «Яке взуття взяти у подорож». 6.Робота з використанням дидактичного матеріалу. Вихованці витягують картки із переліком спорядження для водного, велосипедного, гірського туризму та спелеопоходу (додаток 2).На картці необхідно викреслити зайве. 7.Бесіда з вихованцями про спальні мішки. Завдання командам: з’єднати блискавки трьох спальних мішків, щоб отримати один на весь намет. 8.Естафета. Кожен учасник надягає плащ-намет, захисний шолом і гумові чоботи; долає певну відстань і передає своє спорядження іншому. Виграє команда, яка після естафети першою встановить намет. ІУ. Закріплення знань. Аналіз знань, які команди проявили під час змагань. Підсумки змагань. Заохочення вихованців. У.Підсумок заняття. Виконання туристичної пісні «Ти да я , да ми с тобой» УІ Домашнє завдання. Вивчити перелік групового та індивідуального спорядження УІІ.Використана література для підготовки до заняття: 1. Ганопольський В. «Уроки туризму» - К., 2004 2. Прожога В. М. «Довідник туриста-початківця» - ТКВ ЧрСЮТ, 2005 3. Архангельська О. «Порадник юного туриста» - К., 1959 ДОДАТКИ Для водного походу необхідно: (зайве спорядження викреслити) № п\п Особисте № п\п Групове 1 Ліхтарі 1 Намет 2 Вібрами 2 Примус 3 Наплічник станковий 3 Весло 4 Рятувальний жилет 4 Ремонтний набір 5 Примус 5 Фляга, місткістю 20л. 6 Захисна каска 6 Казанки 7 Спальний мішок 7 Насос 8 Льодоруб 8 Галера 9 Куртка 9 Гумовий клей 10 Гумові чоботи 10 Велосипед 11 Акваланг 11 Тент для намету 12 Киримат 12 Скельний молоток 13 Кішки 13 Аптечка 14 аптечка 14 Шлямбурні крюки Для гірського походу необхідно: (зайве спорядження викреслити) № п\п Особисте № п\п Групове 1 Ліхтарі 1 Намет 2 Вібрами 2 Примус 3 Наплічник станковий 3 Весло 4 Рятувальний жилет 4 Ремонтний набір 5 Намет 5 Фляга, місткістю 20л. 6 Захисна каска 6 Казанки 7 Спальний мішок 7 Насос 8 Льодоруб 8 Галера 9 Куртка 9 Гумовий клей 10 Гумові чоботи 10 Велосипед 11 Акваланг 11 Тент для намету 12 Киримат 12 Скельний молоток 13 Кішки 13 Аптечка 14 аптечка 14 Шлямбурні крюки Для велосипедного походу необхідно: (зайве спорядження викреслити) № п\п Особисте № п\п Групове 1 Ліхтарі 1 Намет 2 Вібрами 2 Примус 3 Наплічник станковий 3 Весло 4 Рятувальний жилет 4 Ремонтний набір 5 Намет 5 Фляга, місткістю 20л. 6 Захисна каска 6 Казанки 7 Спальний мішок 7 Насос 8 Льодоруб 8 Галера 9 Куртка 9 Гумовий клей 10 Гумові чоботи 10 Велосипед 11 Акваланг 11 Тент для намету 12 Киримат 12 Скельний молоток 13 Кішки 13 Аптечка 14 аптечка 14 Шлямбурні крюки Для спелео походу необхідно: (зайве спорядження викреслити) № п\п Особисте № п\п Групове 1 Ліхтарі 1 Намет 2 Вібрами 2 Примус 3 Наплічник станковий 3 Весло 4 Рятувальний жилет 4 Ремонтний набір 5 Намет 5 Фляга, місткістю 20л. 6 Захисна каска 6 Казанки 7 Спальний мішок 7 Насос 8 Льодоруб 8 Галера 9 Куртка 9 Гумовий клей 10 Гумові чоботи 10 Велосипед 11 Акваланг 11 Тент для намету 12 Киримат 12 Скельний молоток 13 Кішки 13 Аптечка 14 аптечка 14 Шлямбурні крюки Індивідуальне спорядження № п\п Найменування кількість вага 1. Наплічник 1 шт. 1.8 кг. 2. Спальний мішок 1 шт. 1,5 кг. 3. Килимок туристичний 1 шт. 0,3 кг. 4 Спортивний костюм трикотажний 1 шт. 0,5 кг. 5. Костюм болоневий або штормовий 1 шт. 1,1 кг. 6. Шкарпетки шерстяні 2 пари 0,2 кг. 7. Шкарпетки х\б 2 пари 0,1 кг. 8. Натільна білизна 2 компл. 0,15 кг. 9. Головний убір 1 шт 0,2 кг. 10. Накидка від дощу 1 шт. 0,05 кг. 11. Кросівки 1 пара 0,5 кг. 12. Особистий посуд 1 клмплект 0,3 кг. 13. Ніж 1 шт. 0,1 кг 14. Герметично запаковані сірники 2 коробки 15. Туалетні засоби(мило, рушник,зубна щітка) 1 комплект 0,4 кг 16. Туалетний папір 17. Інші особисті речі О,5 кг. 18. Теплий одяг 1 шт. 0,5 кг. 19 Футболки 2 шт. 0,2 кг. Всього 8,8 кг Групове спорядження № п\п Найменування Кількість Вага 1. Намети 3 шт. 8,8 кг. 2. Поліетилен для палаток 6 шт. 2 кг. 3. Сокира 1 шт 1,5 кг 4. Котел 1 шт 2 кг. 5. Ліхтарики з запасними лампочками. батарейки 6 шт 3,0 кг. 6 Мило господарче 1 шт 0,2 кг 7. Мішечки для продуктів 20 шт 0,2 кг 8. Фотоапарат 1 шт 0,2 кг 9. Документи карти 1 комп. 0,2 кг Всього 16,3 кг Ремонтний набір 1.Шило - 1 шт. 2.Ножиці -1 шт. 3.Оргскло – 3-4 шт. 4.Нитки різні 5.Голки різні 6.Липкі стрічки 7.Проволока 8.Шматочки тканини. Фото1.Види палаток Фото 2.Наплічники Фото3.Спальні мішки, вірьовки, системи Фото 4.Види компасів

МЕТА: дати учням більш детальне уявлення про умовні позначки і карту; навчити їх самостійно визначати топографічні позначки на карті; розвивати логічне мислення і уважність; виховувати інтерес до вивчення географії. ЗАВДАННЯ: познайомити учнів з картами, масштабом карти, вимірюванням відстаней на карті, топографічними знаками та рельєфом. ОБЛАДНАННЯ: топографічна карта, схеми, умовні позначки та компаси. ХІД ЗАНЯТТЯ І.Актуалізація опорних знань Йдучи в будь-який похід, ви повинні правильно орієнтуватися на місцевості, щоб не заблукати в незнайомому місці. В цьому вам допоможе карта та компас, але ними треба вміти користуватися. ІІ. Повідомлення теми і мети заняття. Тема нашого уроку: «Загальне поняття про масштаб карти. вимірювання відстаней на карті. умовні топографічні знаки. рельєф місцевості». І ви маєте запам’ятати, що таке план, масштаб, пригадати, що означають умовні знаки і навчитись ними користуватися. ІІІ. Засвоєння нового матеріалу. Розповідь вчителя Хоч глобус досить точно відтворює обриси суходолу Землі, користуватися ним незручно. Більш зручні для користування зображення Землі та її частин на площині, папері. На плані місцевості всі предмети зображують умовними знаками. Загальноприйняті умовні знаки використовують при складанні всіх планів місцевості. На географічній карті, як і на плані місцевості, об'єкти також зображують умовними знаками. План місцевості — зображення умовними знаками та в масштабі невели¬кої ділянки місцевості. Географічна карта — зображення умовними знаками і в масштабі великої території або всієї планети. Усі види умовних знаків поділяються на котурні, значкові, лінійні. Контурні знаки передають дійсні розміри об'єкта, вони складаються з контуру і його заповнення кольором або штриховкою. Наприклад, ліс, болото, озеро на плані місцевості, гори, рівнини, глибини морів і океанів, контури материків та ін. на географічній карті. Значкові знаки у вигляді геометричних фігур, символів, малюнків показують об'єкти, які неможливо позначити в масштабі плану чи карти. Наприклад, джерело, криниця, школа на плані місцевості, знаки корисних копалин, кружки міст, вершини гір та їх висота на картах. Лінійні знаки передають на плані та карті лінійні об'єкти: дороги, річки, кордони тощо. Їх довжину подано в масштабі, ширину — ні. Залежно від величини зображуваної території й розмірів самої карти використовують різні масштаби. Чим менша зображувана територія і чим більше подробиць її зображення, тим масштаб карти більший. Ці карти називають великомасштабними. Такі масштаби мають плани місцевості (М 1:5000 і більші). Великомасштабними бувають і топографічні карти (М від 1:5000 до 1:200 000). Такі карти досить детально зображують порівняно невеликі території і викори¬стовуються у військовій справі, будівництві, при прокладанні доріг, під час туристських походів, у сільському господарстві тощо. При зображенні на карті великих територій материків, океанів, окремих країн або їх частин, а іноді і всієї планети, використовують дрібний масштаб. Такі карти називають дрібномасштабними. Наприклад, карта півкуль у шкільному атласі має Масштаб 1:90 000 000 (в 1 см — 900 км), карта України — 1: 6 000 000 (в 1 см — 60 км). При цьому масштаб першої карти дрібніший, а другої — більший. На плані та карті неможливо показати всі найдрібніші об'єкти на місцевості. Вони заважали б читати зображення. Тому на план та карту наносять тільки головні об'єкти, тобто зображення узагальнюють. Чим дрібніший масштаб карти, тим зображення більш узагальнене. ІУ. Робота в групах І група підготувала повідомлення про зображення нерівностей земної поверхні на плані та карті, відносну висоту і абсолютну висоту. Всі нерівності земної поверхні називають рельєфом. Відносна висота — перевищення однієї точки над іншою. Виміри відносної висоти необхідні будівельникам, військовим, туристам. На плані та карті позначають не відносну, а абсолютну висоту — перевищення точки земної поверхні над рівнем моря, що приймається за нуль метрів. Проте рівень різних морів неоднаковий. В Україні та деяких інших країнах за умовний нуль при¬ймається середній рівень Балтійського моря. Абсолютна висота Києва — близько 180 м. ІІ група підготувала матеріали про зображення рельєфу на плані та карті. На плані місцевості і географічній карті рельєф показують за допомогою особливих ліній — горизонталей. Горизонталі — лінії, що з'єднують точки місцевості з однаковою абсолютною висотою. Одна горизонталь, що характеризує висоту, не дає уявлення про форми рельєфу. Для цього необхідно кілька горизонталей, їх проводять через певні про¬міжки висоти: 1 м, 2,5 м, 5 м, 20 м, 40 м, 200 м і т.д. залежно від масштабу карти. Вершину позначають точкою з зазначенням її висоти. За розташуванням горизонталей можна визначити стрімкість схилу. Чим ближче підходять горизонталі одна до одної, тим стрімкіший схил, чим далі — тим схил пологіший. На плані місцевості, щоб розрізнити схил чи западину, проводять бергштрихи — короткі лінії, що показують вільним кінцем напрям схилу. На фізичній географічній карті для більшої наочності зображення рельєфу проміжки між горизонталями різних висот і глибин фарбують певним кольором відповідно до кольорової шкали висот та глибин. ІІІ група підготувала матеріали про визначення напрямів на місцевості, плані та карті. Зорієнтуватися на місцевості — значить визначити своє положення щодо сторін горизонту. На місцевості орієнтуються вдень за Сонцем, а вночі — за зорями. З місцевих ознак напрям на північ покаже мох, що завжди росте на північному боці стовбура дерев. Пологіший схил мурашника та широко віддалені річні кільця на пеньку дерева вкажуть напрям на південь. Знаючи хоч один напрям, легко ви¬значити решту. Якщо стати обличчям на північ, то ззаду буде південь, праворуч—схід, ліворуч — захід. Та надійніше орієнтуватися за компасом. Темна частина стрілки компасу завжди вказує на північ. Напрям руху встановлюють за шкалою компаса, визначивши азимут. Азимут — кут між напрямом на північ і напрямом на даний предмет. Величину цього кута виражають у градусах і відлічують за рухом стрілки годинника від 0° до 360°. Азимут предмета, що розміщений на північ від спостерігача — 0° або 360 °, на південь — 180°, на схід — 90°, на захід — 270°. Для визначення азимута компас повертають так, щоб поділка 0° збіглась з темним кінцем стрілки. Потім слід повертати кільце компаса, доки лінія від прорізу до мушки не встановиться у напрямі на предмет. Мушка покаже на шкалі величину азимута в градусах. На плані місцевості напрям на північ часто позначають стрілкою у верхньому правому куті. Якщо стрілки немає, то північ плану завжди вгорі, південь — внизу, захід — ліворуч, схід — праворуч. На карті напрями сторін горизонту визначають за лініями градусної сітки. ІV група Під топографічним орієнтуванням слід розуміти орієнтування на місцевості, тобто визначення місця свого розташування відносно до сторін горизонту, навколишніх місцевих предметів і рельєфу місцевості. Орієнтування на місцевості починається з визначення сторін горизонту за компасом. При користуванні будь-яким компасом слід пам'ятати, що у вільно підвішеному стані магнітна стрілка своїми кінцями буде направлена на північ і на південь. Але це приблизно. Стрілка розташовується не по напряму дійсного (географічного) меридіана, а по напряму магнітного меридіана. Кут між дійсним меридіаном і магнітним називається відхиленням магнітної стрілки. Завдяки компасу можна визначити будь-який напрямок на місцевості за допомогою вимірювання азимута - горизонтального кута, утвореного магнітним меридіаном і спрямуванням на орієнтир. При русі групи по азимуту необхідно ретельно витримувати напрям і частіше звірятися з компасом. Для точнішого виходу на орієнтир не слід призначати дуже великі відстані між точками повороту. У разі обходу перешкоди на протилежній його стороні слід відмітити який-небудь орієнтир і, обійшовши, продовжити рух по азимуту з цього орієнтиру. Якщо компас зіпсувався, потурбуйтеся про збереження магнітної стрілки, за допомогою якої завжди можна зробити імпровізований компас, використавши допоміжні матеріали. Крім того, допомогти орієнтуватися можуть стальні голки і шпильки, які є в кожного туриста. Дня цього потрібно перед походом усі голки намагнітити (на декілька годин прикріпити до будь-якого магніту) і, звіривши з робочим компасом, позначити північний край фарбою. У разі потреби в поході намагнічену голку достатньо потерти між пальцями й обережно покласти на поверхню «спокійної» води. Утримуючись силами поверхневого натягу води, голка згодом зорієнтується на лінії північ-південь. У.Розповідь вчителя Також сторони світу можна визначити за місцевими ознаками. Полярна зірка — остання в ручці «ковша» сузір'я Малої Ведмедиці — завжди вказує на північ. Напрямок найкоротшої тіні від предмета вказує на північ. Для визначення сторін горизонту за тінню на рівній місцевості вбийте в землю метровий кілок і позначте кінець тіні А, через 15—20 хвилин другу позначку кінця тіні Б. Отримана лінія АБ буде розташована в напрямку схід-захід. Лінія, проведена під прямим кутом до лінії АБ, укаже на північ. Цей спосіб найбільш точний у південних районах літом і зимою. У північних широтах улітку сонце сходить на північному сході, заходить на південному заході. За спостереженнями полярних пілотів, у північних широтах улітку північна сторона неба найсвітліша, південна — найтемніша. Для того, щоб визначити сторону горизонту за сонцем, потрібно годинникову стрілку спрямувати на сонце. Бісектриса кута між годинниковою стрілкою і цифрою 12 на циферблаті вкаже напрямок на Південь. До дванадцятої години південь — справа він сонця, а після дванадцятої годний — зліва. Цей спосіб дає найкращі результати в помірних широтах, особливо зимою, менш точно — весною і восени. Літом похибка може досягати 25°. У південних широтах користуватися цим способом не рекомендується. Пам'ятайте, що годинник повинен показувати місцевий час! Допомогти у визначенні сторін світу можуть і рослини. Кора дерев, окремі камені, скелі, стіни старих дерев'яних будівель частіше з південного боку густіше вкриті мохом та лишайниками. Кора дерев з півночі буває грубішою і темнішою, ніж з півдня. У сиру погоду на деревах (особливо це помітно на сосні) виникає волога темна смуга. На північному боці стовбура вона зберігається довше і піднімається вище. У беріз на південному боці стовбура кора світліша і м'якша. У сосни бура, потріскана кора піднімається вище по стовбуру з північного боку. Весною трава вища і густіша з північного боку галявини, прогрітої сонцем, у жаркий період літа навпаки — з південного, який перебуває в затінку. У жарку пору року з північного боку від дерева, каменю, трава довше зберігається свіжою, вологою, інколи з краплями роси. З південного боку земля більш суха, трава в'яла. Орієнтуючись за місцевими ознаками (включаючи астрономічні), не можна зробити висновки про визначення сторін горизонту за 1-2 спостереженнями. Висновки робіть лише після багаторазово отриманого результату. Постійно шукайте прикмети, ям підтверджують або спростовують вибраний напрямок руху. З усього сказаного можна зробити висновок, що найбільш точні способи визначення сторін горизонту — астрономічні, тому ними потрібно користуватися насамперед, а всіма іншими тільки в крайньому разі — в умовах поганої погоди та бачення. Види компасів УІ. Закріплення вивченого матеріалу. За допомогою карток-схем розглядаємо топографічні знаки. Вам потрібно запам’ятати їх назви і навчитись знаходити на карті. Практичні завдання 1. Гра «Відгадай знак» Назвати подані на малюнках топографічні знаки. 2. Знайти на топографічній карті нашої місцевості всі відомі вам умовні позначки і назвати їх. 3. Самостійне складання топографічної карти визначеної місцевості. Для того щоб скласти карту, необхідно пам’ятати про масштаб. Потім, враховуючи масштаб, розташувати умовні позначки на листку, враховуючи їх положення стосовно один одного. VІІ. Підсумок заняття. VІІІ. Домашнє завдання. Вивчити поняття плану місцевості, географічної карти, горизонталей, азимуту. Повторити умовні позначки. Скласти топографічну карту свого села. ІХ. Використана література для підготовки до заняття: 1. Ганопольський В. «Уроки туризму» - К., 2004 2. Прожога В. М. «Довідник туриста-початківця» - ТКВ ЧрСЮТ, 2005 3. Архангельська О. «Порадник юного туриста» - К., 1959

ТЕМА: ЕКСТРЕМАЛЬНІ ТА НАДЗВИЧАЙНІ СИТУАЦІЇ. ЗНАКИ МІЖНАРОДНОГО КОДУВАННЯ Мета Формування навичок правильного вибору спецспорядження туриста; оволодіння визначеним обсягом знань та вмінь із застосування необхідного спецспорядження; уміння застосовувати спецспорядження; виховання найкращих рис характеру туриста: дружби, взаємодопомоги, мужності, наполегливості, уміння долати труднощі, знаходити вихід з важких та надзвичайних ситуацій, дисциплінованості. ЗАВДАННЯ: познайомити учнів з знаками міжнародного кодування, системою сигналізацій (звукових, світлових) та ін. Обладнання: карточки з позначками знаків міжнародного кодування, азбука «Морзе», ХІД ЗАНЯТТЯ І.Актуалізація опорних знань Йдучи в будь-який похід, ви повинні правильно орієнтуватися на місцевості, щоб не заблукати в незнайомому місці, а при виникненні надзвичайних ситуацій вміти викликати на допомогу, використовуючи знання та знаки оповіщення. ІІ. Повідомлення теми і мети заняття. Тема нашого уроку: «Екстремальні та надзвичайні ситуації. Знаки міжнародного кодування». І ви маєте запам’ятати, що таке знаки міжнародного кодування де і для чого вони використовуються в природі та житті і навчитись ними користуватися. ІІІ. Засвоєння нового матеріалу. Розповідь вчителя Учитель: Сьогодні тема нашого заняття «Екстремальні та надзвичайні ситуації. Знаки міжнародного кодування». Тема велика, важлива, яку слід постійно пам’ятати. Від того, як правильно ви виберете спорядження для походу та як ви вмітимете ним користуватися, часто залежатиме безпека вашого життя та життя ваших товаришів. В професіях, які пов’язані з ризиком є таке поняття, як надзвичайна ситуація. Надзвичайна ситуація в поході – це раптова хвороба, враження блискавкою, контакти з ядовитими тваринами та рослинами, природні перешкоди та ін. Туризм, як вид людської діяльності також пов’язаний з ризиком. І оскільки туризм не являється, як привило, професійним заняттям, ступінь спеціальної підготовки до аварійних ситуацій тут відносно невисока. Крім того, слід врахувати багатофакторність ризику в туризмі. Зміна метеоумов, можливість стихійних лих, хвороби, пошкодження спорядження та інші обставини можуть вплинути на хід походу. Дати рекомендації по всіх надзвичайних ситуаціях навряд чи можливо. Окремі поради по різним аварійним екстремальним ситуаціям, як правило даються керівником групи перед початком походу. Якщо людина незважаючи на всі міри безпеки все ж таки потрапила в надзвичайну ситуацію то їй слід: 1.Заспокоїтись. Слід мобілізувати свою волю і всі свої знання, щоб бути готовим до подальших дій. Враховуючи виникаючі при аваріях дефіцит часу “взяти себе в руки” потрібно негайно, тому що ситуація потребує оперативних рішень та дій. 2.Заспокоїти товаришів. Оцінити їх моральну і фізичну здатність до подальшої роботи. Підбадьорити, або навіть розвеселити, зняти напругу у зляканих, але ні в якому разі не давати розслабитися, а тим паче почуватися приреченими. 3.Оперативно оцінити ситуацію що виникла. Наприклад надати медичну допомогу потерпілому негайно чи віднести його в безпечне місце. Для цього потрібно: а) терміново встановити діагноз; б) оцінити вірогідність повторної небезпеки. 4.Об’єктивно оцінити рівень небезпеки, що виникла та прийняти засоби локальної безпеки. 5.По можливості зібрати групу разом, обговорити та підрахувати втрати, оцінити ступінь травми, можливість самостійного пересування потерпілого чи необхідність його транспортування. 6.Скласти перелік засобів по ліквідації надзвичайної ситуації: • оптимальний шлях виходу з району в населений пункт; • спосіб транспортування потерпілого; • спосіб зв’язку з рятувальниками; • спосіб подачі сигналу про допомогу; • вирішення побутових питань їжа, вода, тепло; • зробити розрахунок часу продуктів харчування і відстань 7.Не допускати непорозуміння серед учасників паніку та взаємні образи. Підтримувати дисципліну і доброзичливість один до одного. 8.При втраті групою мобільності і можливості самостійно вийти із району організувати пошук безпечного зручного місця для аварійного табору. 9.Під час роботи рятувальників виконувати їхні вимоги та прохання і надавати правдиву інформацію. 10.Якщо керівник групи травмований або з іншої причини не може керувати групою, його заступник бере всю владу в свої руки. Демократичність відносин не повинна заважати керівнику керувати колективом. В екстримальних ситуаціях це особливо важливо. Кожен турист зобов’язаний знати міжнародні сигнали (звукові і візуальні), які використовуються для порятунку рятувальниками при проведенні пошуково-рятувальних робіт. Сигнали які подаються будь-якими звуковими або світловими засобами. “Потрібна допомога” – рівномірно протягом 1 хв. надати 6 сигналів, потім хвилинна перерва і знову 6 сигналів і т.д. “Допомога іде” – рівномірно протягом 1 хв три сигнали потім хвилинна перерва і знову 3 сигнали і т.д. Сигнали, які подаються з допомогою свистка і електричного ліхтаря “Тривога ” – короткі сигнали протягом 3 хв. “Відбій” – 3 коротких сигнали, коротка перерва, знову 3 сигнали і так протягом 3 хв. “Потрібно підкріплення” – під час проведення рятувальних і пошукових робіт цей сигнал такий же як і сигнал “Тривога”, але його подають до отримання відповіді. “ТАК” – 2 довгих сигнали, потім коротка пауза і знову 2 довгих сигнали. “Ні” – 2 коротких сигнали, потім коротка пауза і знову 2 коротких сигнали. “Вказати місце знаходження” – довгий сигнал. Сигнали які подаються сиреною “Тривога” – виючий сигнал який змінює тональність протягом 1 хв. “Відбій” – безперервний сигнал в одній тональності протягом 1 хв. Сигнали, які подаються дзвоном “Тривога” – швидкий безперервний бій в дзвін протягом 1 хв. “Відбій” – подають 3 коротких сигнали у вигляді швидкого бою в дзвін, після чого наступає коротка пауза і знову 3 коротких сигнали протягом 1 хв. Якщо в групі, потерпілі внаслідок надзвичайної ситуації виникла необхідність викликати допомогу то посилають не менше 2-3 осіб. Одна людина може піти лише в самому крайньому випадку. Посильні повинні бути відповідно екіпіровані мати з собою маршрутні документи і картографічні матеріали, а також добре знати: 1. Точне місце пригоди (координати на карті) назву перевалу і т.д. 2. час пригоди 3. характер травм потерпілого 4. необхідність спеціальних медикаментів для потерпілих (наприклад інсулін) Група яка повинна викликати допомогу повинна під час руху маркувати свій шлях складати кроки робити засіки на деревах фарбувати каміння для того щоб прискорити підхід рятувальників. Після повідомлення в контрольно-рятувальну станцію група назад не повертається. Чекаючи допомогу група що опинилася в надзвичайній ситуації повинна підготуватися до прибуття рятувальників. 1.Йдучи зі стоянки залишити в політеленовому пакеті записку з інформацією про себе. 2.Чекаючи допомогу з річки спорудити на березі «маяк» 3.Чекаючи допомогу з повітря підготувати сигнальне багаття дим – в день, вогнище – в ночі. 4.Найпростіші сповіщення для рятувальників подаються при допомозі таблиці сигналів міжнародного кодування чи загальноприйнятої системи сигналів при допомозі рук світла та звуку. ІУ. Практична робота в групі. За допомогою дитячого одягу спробувати викласти знаки міжнародного кодування на правильність та на швидкість. V. Підсумок заняття. VІ. Домашнє завдання. Вивчити знаки міжнародного кодування. Повторити умовні позначки. За допомогою підручних засобів навчитися викладати знаки про допомогу. УІІ. Використана література для підготовки до заняття: 1. Ганопольський В. «Уроки туризму» - К., 2004 2. Прожога В. М. «Довідник туриста-початківця» - ТКВ ЧрСЮТ, 2005 3. Архангельська О. «Порадник юного туриста» - К., 1959 .